пʼятниця, 6 липня 2012 р.


Ці поетичні рядки я написала ще коли вчилася в школі:
На Україні народилась, тут спів зчаровує мене,
Води джерельної напилась – смачнішої води ніде нема!
А зранку, на траві пахучій обовязково посиджу,
Почую дивний спів пташини, красиву квіточку знайду.
           Скажіть, ви чули, де-небудь у світі ніжнішу мову ніж оця?
          Звичайно, ні, лиш на Вкраїні вона чарівна й золота !
          Спасибі, рідна Україно-мати,  за те, що ти в нас просто є,
          Не треба іншого багатства,
                                    лише синами й доньками щоб гідними були!
 А ці рядки лягли на душу після прийняття окупантами "мовного"закону:
Хіба їм хтось мішає «гаваріть»?
Чому ж ці люди  мову невзлюбили?
І окупанти  Раду зайняли,
Щоб  день у день  тягнути з українців жили.
                          Вже окупанти до душі  добрались,
                         І  мову вбити хочуть знов мою,
                         А ви у мене, нелюди , спитали?
                         Не нищіть мову - вам кричу!
Як справжні гопники питанням мови нас відволікають
Від більш важливого для них «добра»:
Крадуть, ковтають і хватають,
Небесна кара впереді - ну а народна, вже на пяти наступа!

Немає коментарів:

Дописати коментар