середу, 20 лютого 2013 р.

Херсонська ТЕЦ дбає про котів.

По цих трубах Херсонською ТЕЦ подається гаряча вода опалення  до будинку 8, що розташований по вулиці Зала Егерсег Дніпровського району міста Херсона.
Мешканці цього будинку постійно скаржаться Правлінню ОСББ "Колорит" на практично холодні труби опалення в квартирах.
Відповідно Правління ОСББ неодноразово письмово зверталися до ТЕЦ з проханням утеплити труби опалення, так як втрачається тепло на вулиці, до підходу в будинок. 
Але, як то кажуть :" А віз і нині там".
Єдині створіння, окрім бомжів, які радіють з цієї ситуації - це коти.
І невтямки котам, що діти в квартирах мерзнуть, тому що, коли труби на вулиці просто теплі і котові в жоден орган не пече, то зігріти квартиру таке тепло не в змозі, хоч  оплата нараховується.
В зв'язку з тим, що Херсонська ТЕЦ добросовісно дбає всю зиму про котів, хотілося би, щоб черга дійшла і до людей, які за це тепло сплачують.

понеділок, 18 лютого 2013 р.

Згоріли бутики-кафе в Херсоні.

На світанку 18 лютого 2013 року в місті Херсоні згоріли бутики -кафе, що розташовані по вулиці Кримській поряд з  рестораном "Біла акація".
 Фактично, якщо дивитися з вулиці, то можна подумати, що це чотири бутики, але всередині вони поєднані таким чином, що це два великих приміщення, оформлених під кафе.
 Власником цих кафе-бутиків і ресторану "Біла акація" являється Семенов О.В.
Зі слів очевидців, бутики-кафе були збитковими для власника. Під час Євро-2012 там збиралися вболівальники-любителі футболу, так як всередині було 3 телевізора, дивани .



Відомо також зі слів очевидців, що друга пожежна машина прибула без води.
На щастя сусідні бутики підприємців не постраждали, адже більшість із них товар купують в кредит.
Правоохоронці  розбираються з причинною виникнення пожежі. 

суботу, 16 лютого 2013 р.

Громада має обирати мудрих посадовців.


Нашій Херсонській обласній організації "Громадське об'єднання " Добро" 11 лютого 2013 року виповнилося 2 роки. Так як в лютому 2012 року свій перший річний звіт по громадській роботі ми проводили в актовому залі Дніпровської райради міста Херсона, написавши повідомлення голові районної ради, то цілком логічно, що рівно через рік , другий свій звіт ми теж зібралися обговорити там же і письмовим повідомленням  на ім'я голови райради Толокнова А. П. попросили  15 лютого о 15:30 год. відкрити нам актовий зал.

Яким ж було наше здивування, коли на сьомий день! після одержання нашого повідомлення, в телефонному режимі спеціаліст організаційного відділу  зачитав відповідь Толокнова А. П., де останній рекомендує нам звернутися з цим питанням до міськради.

Цей дзвінок поступив на мій мобільний телефон в вівторок, саме на початку роботи практикуму організації, який ми проводимо щовівторка, тому я попросила надіслати мені цю відповідь листом.
 Закінчили практикум ми як звичайно пізно, годині о сьомій вечора. І чи то зміна погоди, чи то фізичне і моральне перевантаження, але уже додому я  ледве дійшла з сильною головною біллю. Наступних два дні практично прийшлося лежати і лише в четверг ввечері мій фізичний стан нормалізувався.
Тому в п'ятницю зранку я пішла в райраду, але голови ради на робочому місці не застала, причина поважна - поїхав на відкриття пам'ятника .
Після покладання квітів до нового пам'ятника воїнам Афганістану і вшанування їм пам'яті, ми   відшукали в.о. міського голови Зою Яківну Бережну і я попросила надати громадським активістам актовий зал в Дніпровській райраді, на сьогоднішній  день о 15:30 год. Зоя Яківна сказала, що їй нічого не відомо про наше клопотання щодо актового залу, але пообіцяла поговорити з Толокновим і розібратися з цим питанням.

Але коли о 15 годині ми прийшли до Дніпровської районної ради, то голову райради Толокнова А. П. ми знову не застали на  роботі , начебто поїхав в міськраду. Цілих пів години ми пробували з'ясувати де він і як з ним зв'язатися. Також вияснили, що З.Я. Бережна , мабуть, забула про громаду і про те, що нелогічно громаді проводити свої збори на вуличному холоді, маючи в комунальній власності громади будівлю, в якій є актовий зал.
У нас залишилося два варіанта : 1. Провести збори  в вестибюлі райради ;2. Провести збори на вулиці перед райрадою.
Але у Толокнова є два заступника і один із них, а саме Кондратов Владислав Андрійович  був на робочому місці, а тому запропонував активістам організації провести збори в його кабінеті і ми згодилися, що це кращий варіант ніж проводити збори  в вестибюлі чи на вулиці  людям, які після роботи , тим більше, що  серед активу організації є також інваліди та пенсіонери.
Після цього 42 активіста Громадського об'єднання " Добро" зайшли в кабінет заступника голови Дніпровської райради Кондратова Владислава Андрійовича і в тісняві, але в теплі провели громадські збори. Шкода, звичайно, що сам Владислав Андрійович вийшов і не залишився на зборах, хоча ми його запрошували.





Власником комунальної власності міста є громада, яка обирає посадовців і платить їм зарплати за обслуговування , то ж обслуговування повинно бути якісним, адже якби  Ваш субпідрядчик посилав Вас до підрядчика , то Ви, власник, його звільнили би . Не потрібно було Толокнову тримати тиждень наше повідомлення, а відразу звернутися до міськради і погодити це питання, а не повідомляти власнику-громаді через сім днів, щоб звернулися з цим питанням до міськради. А коли вже так сталося, то в.о. міського голови повинна  таке просте питання     вирішувати на користь громади миттєво, це просто, якщо розумієш справжній сенс служіння своєму народу. 
Ось чому  громада має тисячу разів подумати, щоб  обирати собі мудрих посадовців. 





понеділок, 11 лютого 2013 р.

ПРАВО людини чи БЕЗПРАВ'Я ?

25 січня 2013 року на мою електронну адресу надійшло запрошення взяти участь у тренінгу для журналістів та блогерів "Права людини та механізми ООН щодо їх захисту".
Мене дуже зацікавила тема тренінгу, тому, що по-перше, вчитися -моє хоббі, а по-друге, фактично щоденно приходиться працювати з порушенням прав людей, а висвітлювати всі проблеми та питання недостатньо журналістського та й навіть блогерського досвіду. Зачепило те, що в запрошенні було вказано "Відбір учасників здійснюється по мірі надходження анкет. Пріоритет надається тим, хто зареєструється раніше", ото ж бо в той самий день , через 20 хвилин після одержання , відразу й відправила заповнену анкету.
Яке ж було моє здивування, коли аж через 10 днів одержала письмову відмову з тією мотивацією, що забагато бажаючих взяти участь в тренінгу (12 чол. на місце).
Звичайно, я подзвонила і запитала в організатора (телефон був вказаний в запрошенні), чи 25 січня були ці всі бажаючі і навіщо було писати про пріоритет першочерговості подання заявки-анкети?
Організатор тренінгу передзвонив через пів години і повідомив, що "мы отобрали на тренинг популярных журналистов, а Вы такой не являетесь". 
Це дійсно так, я не є популярною журналісткою, більше того, навіть і блогер маловідомий, але ж для того  існують саме  такі тренінги, щоб навчатися !
Тому 9 лютого, в суботу я приїхала в Харків, подзвонила організатору і повідомила, що мені не треба нічого відшкодовувати : ні проїзд, ні проживання, ні харчування, лише прошу сказати адресу тренінгу, щоб мати змогу повчитися. Відмовив, мотивувавши тим, що треба хоча би за день  попередити про приїзд. Після прямого запитання, що невже їм одного стільця шкода аби людина повчилася, все рівно адреси не дав. Тоді я попросила в неділю, 10 лютого дозволити бути присутньою на тренінгу. Пообіцяв порадитися з іншими тренерами, а в неділю зранку подзвонити і сказати.
 Бог чудесний і до мене підійшла в суботу на вулиці в Харкові жіночка і запросила в церкву на службу Донні Сваггерта. Не знаючи, хто це і що це за церква, все таки пішла і почула багато корисного та повчального і відчула реальну любов до ближнього та моральну підтримку.
Але повернемося до нашої теми. Наступного дня, в неділю, 10 лютого. чекала до обіду обіцяного дзвінка ,  потім подзвонила сама і отримала відмову в проханні надати мені адресу тренінгу в Харкові. Другий день підряд  організатор не давав адреси тренінгу! Я запитала в нього, чому така конфіденційність, це що закрита інформація і чому нема права  приїхати і повчитися? Кинув трубку.
Якщо ТАК поступають з ПРАВОМ людини навчатися (тим більше за свої власні кошти), то  це ПРАВО чи БЕЗПРАВ'Я?
Тому мораль цієї історії така : МИ МАЄМО ПРАВО НАВЧАТИСЯ  У ТИХ ВЧИТЕЛІВ ТА ТРЕНЕРІВ, ЯКІ ЦЕ ПРАВО ЦІНУЮТЬ. І якщо Бог відводить, то недаремно і головне - не ображатися. Я простила.


неділю, 3 лютого 2013 р.

" Як у нас на Україні" -Вже сьомий місяць підтримки мови.

Сьомий місяць підтримки мови припав на січень.
І як це символічно , коли першою січневою учасницею громадського проекту підтримки мови стала дівчинка з піснею "Як у нас на Україні" ! :
І нічого страшного, що на вулиці мороз і сніг, коли так кохають, як Жанна у пісні "Покохала" :
А ще ми маємо змогу насолодитися справжнім акторським талантом та декламуванням Катрусі, яка  два місяці тому виконувала "Заповіт" Тараса Шевченка, а зараз підтримала мову своїм чудовим виконанням байки:
6-9 січня наступили святкові дні Різдва Христового , а тому ми були приємно здивовані, що в Свято-Катериненському соборі служба ведеться українською мовою, а також послухали із великим там із задоволенням колядки. та Різдвяні привітання дітей Недільної школи.
Також вихованці Недільної школи при Свято-Катериненському соборі відвідали кардіологічий центр, де привітали хворих та медичний персонал .
А 19 січня, на Святе Водохреща , вже за доброю традицією ми пішли на берег річки Дністер, щоб зануритися в воду. Скажу чесно, що минулого року було -7 морозу, але легше перенесла . Можливо тому, що був місточок, по якому відразу можна було попасти по пояс в воду, а цього року прийшлося йти від берега і поки дійшла до пояса, щоб зануритися, то думала, що прийдеться вернутися назад без занурення, та Бог Чудесний і вдалося три рази зануритися в воду!
 Наступного року запрошуємо більше людей долучитися до цього потрібного організму дійства.
А тим часом наші учасники підтримки мови вчили вірші та пісні і навіть приходили з порадою Тараса Шевченка, яка актуальна і зараз : 


А наша учасниця підтримки мови Настя навіть з пучечком петрушки прийшла і відповідний вірш пригадала  :
І повірте, коли чуєш гарні слова подяки за підтримку мови і бачиш, що людина щира, то начебто  пташині крила виростають .

 Такі слова підтримки про те, що робимо дуже добру справу ми почули від пана Олега з Херсону, а ще він виконав пісню "Рідна мати моя".
От такі у нас в Україні  і пісні мелодійні, і вірші чудові, і люди гарні та стійкі!
Більше фото за січень: