суботу, 12 травня 2012 р.

                              Хто і чому працює на ринку?

З 1989 по 2001 рік я працювала на Херсонському консервному комбінаті.
 Після банкрутства комбінату (хтось добряче на цій схемі заробив), ми залишились без роботи. Таке було враження,  ніби помер хтось з родичів. Ми не розуміли , в силу своєї молодості, ЯК такий гігант міг збанкрутувати ?!
 Хіба солдатам вже не потрібні каші і тушонки, хіба не смачна ікра кабачкова, різноманітні соуси, сете із баклажан,огірки і томати консервовані, фруктові соки, томатна паста, халва?
Мене все влаштовувало – відпрацювала зміну, а деколи дві і спиш спокійно. Зарплата , відпустка, лікарняний –гарантовані.
Після скорочення, пам’ятаю до цих пір той страх перед майбутнім : чим займатися?
В центрі зайнятості мені запропонували перекваліфікуватися в приватного підприємця. 
Пам’ятаю, як для мене було дико соромно і незрозуміло йти і торгувати на ринок («базар»). На той момент працівники центру зайнятості дуже вміло аргументували, щоб були створені нові робочі місця і я , пересиливши свій сором, оформила документи і стала приватним підприємцем. 
А це кредити на бутик , на товар, нічні оптові ринки, відсутність відпустки, зимою робота на морозі, влітку – на жарі, неможливість побути на лікарняному за необхідності, постійні стреси. 
Плюс паралельно -  навчання в університеті на заочній формі 
Сім років такого темпу і організм дав збій. Я вже не зможу на морозі працювати, тому прийшлося переоформити мікробізнес на чоловіка .
Після цього всього,  з телевізора від Прем'єр-міністра почула: «пускай идут работать на заводы». 
На які заводи , я вас хочу запитати ?! На ті , з яких ви людей повиганяли і розпродали все обладнання, здали на метал, землі розпродали ?! 
Ми половину свого здоров’я   втратили на тих заводах , працюючи в воді і парі, а другу половину на ринках, недосипаючи і перемерзаючи.
Дуже важливий акцент.   Бюджетнику зарплата нараховується і податки з неї вираховуються. Халтурив на роботі, сидів  в інтернеті, розпивав чаї в робочий час, тріщав по телефону – зарплата все рівно бюджетнику нараховується. При цьому, робоче місце йому організувала держава ( кабінет,опалення, вода, електроенергія). Навіть сторож, тобіш охорона , зарплату одержує не з кишені службовця, а з державної кишені.
Підприємець всі умови праці повинен організувати і оплатити сам, плюс заробити самостійно на  податки,  аренду, єдиний соціальний внесок, ринкові послуги (залежать від квадратури торгового місця ),охорону.
При цьому, ціна на електроенергію для підприємця, наприклад, на ринку в три-п'ять разів вища.
І нікого не пече, як той підприємець виживає , і більшість людей прицьому говорять :»Если бы им было невыгодно, то они бы не работали».  
А де їм  працювати  зараз? Хіба  замінити тих  бюджетників, які халтурять  при обслуговуванні платників податків.
Показово, що в Україні  на ринках кожен другий підприємець має  вищу освітою, а  інколи і дві вищих.
 Абсурд заключається в тому, що якщо підприємець неякісно обслуговує покупця, то понесе збитки, бо останній відмовиться придбати товар. Натомість чиновник, якщо неякісно обслуговує людей, чи паршиво працює, то не дивлячись на це , зарплата йому все рівно нараховується. 
Тому ми в себе в організації розпочали формування списків з числа підприємців, які мають вищу освіту, згодні перекваліфікуватися, при потребі здобути другу вищу освіту за іншим фахом і готові будуть  працювати в бюджетних установах.

7 коментарів:

  1. Прочитала статтю і блискавкою промайнуло півжиття.Згадала як була студенткою , як починала працювати, як здобула другу освіту, як стала учителем вищої категорії іяк...перестали видавати зарплати.Щоб дитина не померла з голоду -пішла на ринок -продавала в стаканчиках кофе -чай.Було соромно мені,а державі за себе -ні.Так і виживали.І, якщо бюджетники думають,що в них непомірно важка праця -помиляетесь,В підприємця - важча набагато. Я не захищаю,а констатую, маю право,тому що працювала.Праця учителя -важка(здогадуємось по дітяхсвоїх.Але я була учитель -мала48днів відпустки,2 вихідних,зарплату,нічний сон і що важливо повагу суспільства. Сьогодні я підприємець.Держава опустила на дно:не давши нічого.Я не маю права хворіти(бо лише30 днів и не менше маю право на лікарняний).Я створивши собі робоче місце(без тепла і світла, елементарних послуг) зобов'язана, не маючи дохода навіть, сплачувати добровільно -обовязкові внески -не маючи ніяких пенсійих гарантій. Нас прирівняли до тих, що не працювали жодного дня.Нас принижують перехожі, бо їх натравлюють на нас.Нас принижують всі, навіть тисячі раз недостойні.А ми мовчимо, бо подітися багатьом нікуди.Ми підприємці? Та ні -ми стараємося вижити, бо працювати немає де.Скажете:"Вертайтесь в школу".Є2 ні:1.Ніхто не бере, бо немає навантаження для своїх учителів. 2.Здоровя втрачене и вік не той-не молода, не беруть.Тому й пробуємо вижити.Та попри все, ми виживемо- бо ми маємо духовну силу.Ми щирі,чесні і порядні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Танюша,мені здається, що неважливо , хто і ким працює, а важливо ЯКА людина.Можна бути міністром, але мішком г...а, а можна бути двірником, але Людиною.

      Видалити
  2. http://maidan.org.ua/2012/05/hto-i-chomu-pratsyuje-na-rynku/ ;)))

    ВідповістиВидалити
  3. Я не могу сказать, что меня на рынок загнали разочарование и безвыходность. В свое время я ушла с довольно высоко оплачиваемой, на тот момент, должности. Сделала свой выбор в пользу предпринимательства.Потому, что не хотела работать прогибаясь перед бестолковым и ленивым начальством ( а таких большинство), не хотела ждать постоянных подстав со стороны того же начальства, которое всегда ищет козлов отпущения своих огрехов. Мне хотелось работать самой, используя свой опыт,самой принимать решения, отвечать за эти решения перед самой собой же и принимать последствия своих решений.
    За свою жизнь я получила три образования различных уровней, работала во многих местах, на разных должностях. Мне нравиться реакция потенциальных работодателей на мои резюме! То бишь, чувствую себя на рынке труда довольно уверенно.
    И вот я на рынке! Почему на рынке? На большее не было средств, а еще мне было лень создавать крупное дело- сознаюсь. Не буду описывать наши будни. Скажу одно- я люблю свою работу (бизнесом это назвать сложно!). Люблю работать с людьми, умею их слушать, умею предлагать не предлагая. Мои покупатели любят приходить ко мне. Уже шесть лет у меня одни и те же покупатели и я постоянно обрастаю новыми.
    А вот что я НЕ люблю, так это то, что для сегодняшней власти мы, как бельмо в глазу! Мы прекрасно понимаем, что они хотят стереть нас с лица Земли за то, что посмели быть независимыми, что не стоим с протянутой рукой, не поклоняемся за тарелку похлебки и , что нас нельзя прижать к ногтю! Нельзя, законы не позволяют? Будем искать поводы и менять эти законы!!!
    Вот такая история, мой дорогой ДРУГ! Если тебе интересно, можно продолжить при случае...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це так чудесно, коли любиш свою роботу! Тоді є гармонія в душі і настрій чудовий!Навіть ,якщо дохід мізерний, ти радієш, бо ти вільна людина і це кайф!

      Видалити
  4. Автор видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити