Ці поетичні рядки я написала ще коли вчилася в школі:

На Україні народилась, тут спів зчаровує мене,

Води джерельної напилась – смачнішої води ніде нема!

А зранку, на траві пахучій обов’язково посиджу,

Почую дивний спів пташини, красиву квіточку знайду.

           Скажіть, ви чули, де-небудь у світі ніжнішу мову ніж оця?

          Звичайно, ні, лиш на Вкраїні вона чарівна й золота !

          Спасибі, рідна Україно-мати,  за те, що ти в нас просто є,

          Не треба іншого багатства,

                                    лише синами й доньками щоб гідними були!

 А ці рядки лягли на душу після прийняття окупантами "мовного"закону:

Хіба їм хтось мішає «гаваріть»?

Чому ж ці люди  мову невзлюбили?

І окупанти  Раду зайняли,

Щоб  день у день  тягнути з українців жили.

                          Вже окупанти до душі  добрались,

                         І  мову вбити хочуть знов мою,

                         А ви у мене, нелюди , спитали?

                         Не нищіть мову - вам кричу!

Як справжні гопники питанням мови нас відволікають

Від більш важливого для них «добра»:

Крадуть, ковтають і хватають,

Небесна кара впереді - ну а народна, вже на п’яти наступа!